Обов'язкові відомості на друкованій продукції, що поширюється серед публіки

Картка з нормативних вимог, оновлено 2 листопада 2026. Загальна інформація, а не юридична консультація: нормативні акти змінюються, перевіряйте їх у першоджерелах.

Коротко

• На будь-якому оприлюдненому друкованому творі має бути зазначено ім'я (назву) та адресу друкарні (закон від 29 липня 1881 року, стаття 3).
• Відсутність цих відомостей карається штрафом 3 750 € для друкарні; таке саме покарання загрожує тим, хто розповсюджує друковану продукцію без них.
• Формулювання «Ne pas jeter sur la voie publique» («Не кидати на вулиці») дослівно не вимагає жоден текст, який ми знайшли. Натомість на паперову друковану продукцію, призначену для домогосподарств, поширюється обов'язок інформувати про сортування (див. картку Переробка друкованої продукції).

1. Ім'я (назва) та адреса друкарні

Текст. Закон від 29 липня 1881 року про свободу преси (loi sur la liberté de la presse), стаття 3 (редакція, чинна з 6 січня 2010 року):

• на будь-якому оприлюдненому друкованому творі, «за винятком дрібних замовлень приватного характеру (ouvrages de ville ou bilboquets)», зазначають ім'я (назву) та адресу друкарні;
• санкція: штраф 3 750 € для друкарні;
• розповсюдження друкованої продукції без цих відомостей заборонено, і таке саме покарання застосовується до тих, хто її розповсюджує;
• може бути призначено шість місяців позбавлення волі, якщо друкарню вже було засуджено за таке саме правопорушення протягом попередніх дванадцяти місяців;
• якщо в роботі беруть участь кілька друкарень, що використовують різні технології, достатньо зазначити одну з них.

Джерело: https://www.legifrance.gouv.fr/loda/article_lc/LEGIARTI000021662494

Примітка: багато сайтів досі посилаються на «статтю 2» закону 1881 року. Після закону n° 2010-1 від 4 січня 2010 року стаття 2 стосується таємниці джерел; обов'язок щодо друкарні міститься у статті 3.

Що це означає на практиці.

• Вимога стосується друкарні, а не клієнта-замовника. Поширене формулювання — «Imprimé par [найменування], [адреса]» («Надруковано [найменування], [адреса]»).
• Під «адресою» (domicile) на практиці розуміють адресу виробничого закладу. Слід уточнити у фахівця з права. Жодне з переглянутих офіційних джерел не уточнює, чи достатньо адреси головного офісу, якщо друк виконано в іншому закладі.
• Винятки: «ouvrages de ville ou bilboquets». Закон їх не визначає. Міністерство культури описує їх як друк для адміністрації або для приватного використання, не призначений для поширення в торгівлі; це виключення походить від давньої адміністративної практики. Посилаючись на судову практику, воно називає візитівки, фірмові листи та конверти, повідомлення про шлюб, народження, смерть, оголошення про продаж чи оренду, а ширше — друк, пов'язаний із сімейними чи світськими звичаями або приватними інтересами (відповідь на письмовий запит n° 16937, JO Sénat від 16 вересня 1999 року, с. 3068). У тій самій відповіді уточнено, що видання органів місцевого самоврядування, надані в розпорядження публіки, до цих винятків не належать. Джерело: https://www.senat.fr/questions/base/1999/qSEQ990616937.html
• Друк, виконаний самим клієнтом (офісний принтер, асоціація): Слід уточнити у фахівця з права. Текст говорить про «друкарню» без розрізнення; практика зазначати «Imprimé par nos soins» («Надруковано власними силами») поширена, але ми не знайшли офіційного джерела, яке прямо її схвалює.

2. Листівки

• Розповсюдження листівок на вулиці вільне, зокрема й політичних листівок (відповідь Міністерства внутрішніх справ, опублікована в JO Sénat 26 січня 2023 року, запит n° 04739 пана Масона, з посиланням на закон n° 2004-1343 від 9 грудня 2004 року). Джерело: https://www.senat.fr/questions/base/2023/qSEQ230104739.html
• Обмеження, нагадані в цій відповіді:
  • заборонено роздавати листівки водіям і пасажирам транспортних засобів, що рухаються дорогою загального користування (Code de la route (Кодекс дорожнього руху), стаття R. 412-52, правопорушення 4-го класу);
  • у разі порушення громадського порядку мер може заборонити розповсюдження наказом (arrêté), обмеженим у часі та просторі;
  • під час виборчого періоду розповсюдження заборонено з нульової години напередодні голосування (Code électoral, стаття L. 49).
• Зазначення друкарні (стаття 3 закону 1881 року) стосується листівок так само, як і будь-якого оприлюдненого друкованого твору.
• Поштові скриньки та транспортні засоби: заборонено класти неадресну рекламу в поштові скриньки з написом про відмову («Stop pub», «Pas de pub» — «Без реклами»…) (Code de l'environnement (Кодекс про довкілля), стаття L. 541-15-15), а також залишати комерційну рекламну друковану продукцію на транспортних засобах (стаття L. 541-15-16). Санкція: штраф, передбачений для правопорушень 5-го класу (1 500 € для фізичної особи, 7 500 € для юридичної особи). Джерело: entreprendre.service-public.gouv.fr, «Interdictions liées à la distribution de publicités» («Заборони, пов'язані з розповсюдженням реклами»; перевірено 7 серпня 2026 року): https://entreprendre.service-public.gouv.fr/vosdroits/F38153
• Чистота: залишення чи викидання предметів на вулиці підпадає під дію Code pénal (Кримінального кодексу) (правопорушення за статтями R. 632-1 та R. 635-8 залежно від випадку).

3. Плакати

• Білий папір: він зарезервований для плакатів з актами органів публічної влади (закон від 29 липня 1881 року, стаття 15, абзац 3). Утім, приватний плакат можна надрукувати на білому папері, якщо його вкрито кольоровими літерами чи ілюстраціями і сплутати його з адміністративним плакатом неможливо. Джерело: https://www.legifrance.gouv.fr/loda/id/LEGITEXT000006070722
• Офіційні місця: мер наказом визначає місця, відведені для плакатів органів публічної влади; розміщувати там приватні плакати заборонено (та сама стаття 15).
• Стаття 15 передбачає кримінальну санкцію за порушення її положень. Джерело: https://www.legifrance.gouv.fr/loda/article_lc/LEGIARTI000006419692
• Передвиборні плакати: окремі правила, див. картку Передвиборні плакати та матеріали.
• Рекламні плакати (місця, дозволи, місцевий регламент реклами Парижа): поза межами цієї картки.

4. «Ne pas jeter sur la voie publique» («Не кидати на вулиці»): обов'язково чи ні?

• Жоден із переглянутих чинних текстів не вимагає саме цього формулювання.
  • Його немає в законі від 29 липня 1881 року.
  • Чинні статті Code de l'environnement щодо паперової друкованої продукції (статті R. 543-207 – R. 543-213-1) не містять жодного такого обов'язку; колишню статтю D. 543-212-2, яка вимагала екологічної інформації «помітними літерами», скасовано. Джерело: https://www.legifrance.gouv.fr/codes/section_lc/LEGITEXT000006074220/LEGISCTA000006177002/
• Що обов'язкове сьогодні: з часу закону AGEC (закон n° 2020-105 від 10 лютого 2020 року про боротьбу з марнотратством і про економіку замкненого циклу) будь-який виріб, призначений для домогосподарств і охоплений розширеною відповідальністю виробника, зокрема паперова друкована продукція, має містити маркування (Triman) разом з інформацією про сортування (Code de l'environnement, стаття L. 541-9-3). Джерело: https://www.legifrance.gouv.fr/codes/article_lc/LEGIARTI000041556010 — подробиці в картці Переробка друкованої продукції.
• Напис «Ne pas jeter sur la voie publique» не замінює цієї інформації про сортування. Він лишається звичною, необов'язковою пересторогою.
• Деякі сайти стверджують, що його нібито вимагає стаття L. 541-10-1 Code de l'environnement під загрозою штрафу 750 €. У чинній редакції (з 24 квітня 2024 року) ця стаття лише перелічує продукцію, на яку поширюється розширена відповідальність виробника (зокрема, у пункті 1° — паперову друковану продукцію, за винятком книг): вона не вимагає жодного напису і не передбачає жодного штрафу. Джерело: https://www.legifrance.gouv.fr/codes/article_lc/LEGIARTI000049464324

5. Інші відомості залежно від характеру друкованої продукції

Ця картка стосується лише друкованої продукції як такої. Залежно від змісту можуть знадобитися й інші відомості (реклама алкоголю, ціни, комерційні відомості про підприємство-видавця, відомості про обов'язковий примірник для видань тощо), які слід розглядати в кожному випадку окремо; щодо відомостей, пов'язаних з обов'язковим примірником (книги, періодичні видання, естампи), див. картку Обов'язковий примірник.

Основні джерела

• Закон від 29 липня 1881 року про свободу преси, статті 3, 15 і 17: https://www.legifrance.gouv.fr/loda/id/LEGITEXT000006070722
• Code de l'environnement, стаття L. 541-9-3: https://www.legifrance.gouv.fr/codes/article_lc/LEGIARTI000041556010
• Code de l'environnement, статті R. 543-207 – R. 543-213-1: https://www.legifrance.gouv.fr/codes/section_lc/LEGITEXT000006074220/LEGISCTA000006177002/
• Відповідь міністерства, JO Sénat, 26 січня 2023 року: https://www.senat.fr/questions/base/2023/qSEQ230104739.html
• Відповідь міністерства n° 16937, JO Sénat, 16 вересня 1999 року (ouvrages de ville): https://www.senat.fr/questions/base/1999/qSEQ990616937.html
• Code de l'environnement, стаття L. 541-10-1: https://www.legifrance.gouv.fr/codes/article_lc/LEGIARTI000049464324
• Заборони, пов'язані з розповсюдженням реклами: https://entreprendre.service-public.gouv.fr/vosdroits/F38153

Загальна інформація, а не юридична консультація. Складено 1 листопада 2026 року.

Текстова версія : Markdown